Deep Purple - Machine Head (1972)

    Про творчість Deep Purple стільки всього написано і сказано, що щось додати просто складно. Тут лише на пам’ять приходить стрічка з дурашливого вірша Сергія Мінаєва :

    «Ведь мы любили помню группу Дип Пурпле
    Название писали мелом на стене…»

   І це дійсно так. А стосовно альбому «Machine Head», то саме його першого я почув з творчості пурпурових. На той час поняття «якість звуку» було досить відносне. А слухав я з 270 метрової бобіни і здогадуюсь, що не першу копію після вінілу, але менш з тим мене вразила кришталева прозорість звуку. Тобто в студії режисери добре попрацювали. Сама музика – нічого лишнього, ніяких гітарних дісторшенів як у «In rock», барабани підзвучені просто ідеально. Джон Лорд з математичною точністю додає клавішні партії і вцілому музиканти працюють радше як бригада глазних хірургів, вчасно і пропорційно. Слухати його просто задоволення.